Психологи рекомендують. Як говорити з дітьми про коронавірус. 7 порад від експертів

Як говорити з дітьми про коронавірус.

7 порад від експертів

Тож ваші діти , напевне, вже чули новини про коронавірус та навіть встигли злякатися. 

Не дивно, адже дитяче сприйняття світу відрізняється від суджень дорослої людини.

Ви можете стати для неї надійним джерелом інформації для своєї дитини. Фото Ben White/Unsplash

Поширення незрозумілої інформації про смертельний вірус може викликати в дитини почуття небезпеки та спантеличення, пише Huffpost.

Видання пропонує добірку порад, які допоможуть спокійно поговорити з дитиною про коронавірус. 

До обговорення проблеми долучилися експерти у сфері дитячої психології – Марк Рейнек, Рейчел Томасян та Робін Гудман.  

1. Тримайте під контролем власні емоції

Перш ніж говорити з дитиною про небезпечне захворювання, переконайтеся, що контролюєте власну тривогу та страх. 

Адже діти часто віддзеркалюють емоції батьків.

"Маленькі діти беруть приклад зі своїх батьків, стосовно того як реагувати на незрозумілій їм ситуації. 

Діти одразу зрозуміють спокійні ви чи стурбовані, й будуть поводитися аналогічно", – пояснює Марк Рейнек, директор та старший психолог Інституту дитячого розуму. 

Якщо дитина відчує стурбованість батьків, то  гіперболізує небезпеку в своїй уяві.

 2. Станьте ініціатором розмови

Не потрібно боятися піднімати цю тему, якщо дитина сама ще не запитувала. 

Ви можете стати для неї надійним джерелом інформації. 

Цій розмові не варто приділяти якоїсь надмірної уваги, можна просто підняти тему під час звичайної бесіди за обіднім столом.

"Хочете ви цього чи ні, але ваша дитина, ймовірно, вже чула про коронавірус по новинах або від однолітків.

Саме тому я завжди рекомендую зіграти на випередження.

Поговоріть зі своїми дітьми про речі, які можуть налякати, перш ніж вони почують більш страхітливу версію від однокласників", – каже Рейчел Томасян, ліцензований терапевт з питань шлюбу і сім'ї.

3. Запитайте, що вони вже знають про коронавірус

Відкриті запитання допоможуть оцінити знання ваших дітей, а також їх емоційний стан. 

Заохочуйте малечу висловлювати свої почуття.

Проаналізувавши сприйняття дитини, можна визначити, яким чином далі будувати розмову.

Крім того, буде можливість підкоригувати дитячі знання, щоб сформувати реалістичне уявлення про ситуацію. 

"Зараз багато новин про сезон грипу, мені цікаво, що ти чув про це", – такий початок розмови пропонує Робін Гудман, клінічний психолог і арт-терапевт. 

Експерт рекомендує повсякчас нагадувати дитині про те, що ви готові її вислухати та відповісти на будь-які запитання. 

4. Спілкуйтеся з дитиною правильно

Інформувати дитину потрібно зрозумілою мовою, відповідно до її віку. 

Тільки тоді вона зможе зрозуміти проблему та перестати тривожитися. 

"Батьки повинні підходити до розмови зі своїми дітьми про коронавіруси зі по-різному, зважаючи на вік та рівень розвитку. 

Гарне практичне правило – використовувати тільки ті слова, які ваша дитина вже розуміє", – дає пораду Рейчел Томасян. 

Діти до 6 років 

Дітей до 6 років не потрібно навантажувати зайвими деталями, як назва вірусу або глобальна загроза захворювання – вони ще не готові це усвідомити.

Замість цього поговоріть з дітлахами про мікроби, як люди хворіють, і про те, що ми можемо зробити, щоб залишатися здоровими.

Будьте уважні до розмов, які ведете з вашим партнером або дітьми старшого віку, перед малечею.

Якщо діти почнуть ставити якісь запитання – запевніть їх, що ваша сім'я здорова і в безпеці.

Діти шкільного віку

Дітям шкільного віку можете розповісти більш конкретну інформацію про спалах вірусу – що це таке, як він поширюється, як запобігти захворюванню.

Але тримайтеся подалі від розмов про смерть, особливо якщо ваша дитина молодшого шкільного віку. 

Підкресліть, що дорослі роблять все можливе, щоб забезпечити безпеку та захист.

Обмежте перегляд напружених телевізійних новин, які можуть викликати занепокоєння.

В громадських місцях діти можуть побачити людей, які носять медичні маски.

Такий зовнішній вигляд підсвідомо викликає страх, тому потрібно пояснити, для чого дехто одягає захисні маски, та в яких випадках це доречно робити. 

Про симптоматику коронавірусу краще розповісти, провівши аналогію із звичайною застудою, якою дитина хворіла раніше.

Будьте чесними зі своїми дітьми. Фото NeONBRAND/Unsplash

Розмова з підлітками

Зрозуміло, що більшість підлітків активно користуються соціальними мережами і вже точно чули про коронавірус.

Тут немає сенсу приховувати інформацію, краще, навпаки, шукати разом відповіді на запитання.

При цьому бути уважними до різноманітних теорій та чуток і використовувати перевірені джерела. 

Якщо ваш підліток занепокоєний поширенням коронавірусу, нехай обов'язково розповість про свої страхи. 

Зі свого боку нагадайте йому про минулий досвід вирішенням якоїсь проблеми. 

5. Продемонструйте свою підтримку

Говоріть про проблему стільки, скільки дитині необхідно, щоб відчути себе у безпеці.

Вона повинна розуміти, що у будь-який час може прийти до вас із запитаннями, а обов'язок батьків – її захищати.

Реагуйте на потреби дитини, підтримуйте та проявляйте свою турботу.

6. Будьте чесними зі своїми дітьми

Коли ваші діти приходять із запитаннями, відповідайте чесно, щоб уникнути плутанини чи непорозумінь.

"Чесність та прозорість є найважливішими. 

Тривога процвітає, коли щось приховується. 

Якщо у вас немає відповіді, зверніться до джерела, яке, на вашу думку, надає корисну та правдиву інформацію", – пропонує Марк Рейнек.

Не варто використовувати категоричні фрази, типу "ми всі налякані" або "ми тут нічого не можемо зробити". 

7. Дозвольте дитині контролювати ситуацію

Яким чином це зробити?

Показати, що вона може зробити, щоб не захворіти, а також впровадити здорові звички для всієї родини.

Це допоможе відчути почуття контролю.

"Не говоріть про профілактику, як про спосіб налякати дитину та змусити її мити руки. 

Замість цього поговоріть про кроки, які ви всі збираєтесь робити, щоб попередити різні хвороби", – наголошує Рейчел Томасян. 

Дарія Поперечна УП.Життя

 10 березня 2020

	Вплив кольорів

                            Заспокоїтися допомагає – зелений
Стабілізує настрій – салатовий
Збалансує емоції – бірюзовий
Додасть впевненості і надійності – темно зеленийПідвищить настрійю, зніме апатію, розвеселить – помаранчевий
Допоможе себе підтримати, вийти з емоційного тупика – жовтий
Креативність простимулює – лимонний
Активує бажання рухатися вперед – червоний
Підвищить працездатність, зміцнить волю – червоно-оранжевий
Додати відчуття тілесного тепла, комфорту і радості – жовто-оранжевий
Надихне і активує життєві процеси – малиновий (амарантовий)
Порадує, знизить рівень стресу, відновить після виснаження – червоно-фіолетовий (фуксія)
Додасть упевненості в собі, порушить бажання – фіолетовий
Дасть можливість зануритися в себе і подумати про сенс життя – ліловий (аметистовий)
Гармонізує, приведе до ладу «Я» – синій
Пофантазувати і зібрати свої мрії в образ допоможе – темно – синій (індиго) колір сновидінь
Надихне, дасть можливість поміркувати над ідеями, проектами, завданнями – блакитний
Полегшує сприйняття реальності, забезпечить легкість буття – рожевий
Організовує і структурує життєві процеси – чорний
Позбавить від негативних думок – білий
Перезавантажити свої статки допоможе – сірий
Очиститися від образ і розчарувань допоможе – коричневий

Як досягнути мети

Головне - ціль

Життєвий план повинен вміщувати:
• генеральну ціль життя, яка виражається в духовні  цінності ( «робити людям добро», «реалізувати власний талант і тд.);
• усвідомлення способу досягнення ( « через подолання», « тільки чистими руками», « за допомогою інтенсивної праці»  та інше);
• тверезу оцінку своїх ресурсів ( «що я можу зараз») та засоби розвитку самого себе для збільшення власного потенціалу (« що я можу в майбутньому»);
• стійку віру в те, що рано чи пізно поставлена мета буде досягнута;
•  розуміння необхідності відмови від спокус, які не приводять до цілі, та концентрації своєї активності в одному напрямку;
•  розвиток в собі уміння знаходити однодумців – тих, хто також прагне досягнення цієї мети.

Інтуїція

Треба довіряти своїй інтуїції. В момент свого народження людина отримує не тільки право на життя, а і право на цілісне внутрішнє самовідчуття, або, як часто говорять «образ Я». Основна  відмінність між людьми полягає в тому, що один вірить своїй інтуїції, а інший не вірить. Один пам’ятає  своє «осяяння», а інший забуває. Нарешті, один  розпочинає будівництво себе і свого життя у відповідності зі своїм «Я», а інший відмовляється від цього, зраджуючи себе самого.

Цілі повинні бути реальними!

• Важке зробіть звичним, звичне – легким, легке – приємним.
• Проявляйте наполегливість.  Не здавайтесь за крок від перемоги!
• Титул чемпіона не завоюєш, якщо будеш робити тільки легкі вправи.
• Спочатку ми формуємо свої цілі, а потім наші цілі формують нас.
• У важкій ситуації, коли не знаєте, що краще зробити, зверніться за допомогою до голосу власного розуму, своєї інтуїції.
• Плануйте ваше життя від теперішнього до майбутнього та від майбутнього до теперішнього.

Воля!

Обдарованість людини проявляється в двох формах: в наявності яскравих спеціальних здібностей та розвинутій волі,  за допомогою якої він долає перепони на своєму життєвому шляху, а також власні слабкості та недоліки.
Можна сказати так: воля та цілеспрямованість – це головні умови успіху в житті. Більше того, людина неабияк яскраво проявляє себе як раз  в подоланні – обставин та самого себе. Погляньте: будь – яка яскрава фігура – успішний бізнесмен, менеджер, поет, художник, артист – це людина, яка має передусім сильний та вольовий характер..

 Люди, які позитивно мислять, вважають, що:

• Оточуючий світ влаштований за законами гармонії.
• В людях більше позитивних якостей , ніж недоліків.
• В майбутньому обов’язково відбудеться щось гарне..
• Людина, яка дивиться на нас, може думати про нас або добре, або взагалі думати не про нас, а про свої справи.
• Якщо будеш прагнути чогось і багато працювати, обов’язково цього досягнеш.

Повір  в себе!

З вірою в себе  людина може досягти всього, що забажає.
• Тільки сама людина  зможе допомогти собі у важку хвилину.
• Тільки сама людина зможе перемогти власні слабкості та страхи.
• Тільки сама людина краще за всіх оточуючих людей знає самого себе.

• І якщо  все ж є сумніви, людина повинна переконати самого себе: « Все вийде!»

Рекомендації вчителям

Невпевнена дитина

Неуспішність, зовнішня байдужість, сором’язливість, незручність -  прояви невпевненості у власних силах. Часто ми називаємо це «заниженою самооцінкою».

Як же виховувати впевнену у собі дитину, розвити адекватну самооцінку?  Перш за все, необхідно  викликати у дитини почуття поваги до самого себе, гордості,  на основі більш точного розуміння своїх достоїнств, та недоліків. Виховувати сміливість бути самим собою та бажання досягти успіху.

Рекомендації по створенню у дитини адекватної самооцінки

Ø     Пам’ятайте, що кожна дитина у вашому класі має право на помилку.

Ø     Ніколи не порівнюйте такого учня із іншими! Пам’ятайте, що будь-яку дитину можна зрівнювати тільки із самою собою (яка вона була на минулому уроці, а яка на цьому і, можливо, яка вона буде наступного разу).

Ø     Частіше використовуйте групові форми роботи, колективні завдання. Але особливо корисною для таких дітей буде саме парна робота.

Ø     Починаючи із початкової школи, не оберігайте дитину від повсякденних справ. Доручіть таким дітям полив квітів, створення газет, плакатів, відповідальність за «щоденник поведінки».  Але перед тим, як доручити такій дитині справу, переконайтесь, що це їй під силу. Нехай дитина частіше виконує різні по важкості завдання, отримає задоволення від зробленої праці, а також похвалу та підтримку від вчителя (по можливості від однокласників.

Ø     Частіше надавайте завдання, які  потребують спілкування: взяти інтерв’ю для класної газети, або прийняти участь у класному театрі, або підготувати цікаві запитання для уроку.

Ø     Використовуйте контакт погляду. Сором’язливі діти уникають його. Поступово привчайте дитину дивитися у очі співрозмовнику.

  

Ø     Не  намагайтеся вирішити за таку дитину  будь яке питання. Це ще раз «доведе», що вона сама ні з чим не може впоратися.

Ø     Слідкуйте за тим, щоб відзначати успіхи дитини. Але пам’ятайте, що похвала повинна бути відповідна дії.

Ø     Якщо така дитина десь проявила ініціативу, піддержіть її. Нехай вона спробує себе в ролі лідера.

Ø     Частіше використовуйте рольові ігри та театралізовані вистави, де дитині доведеться грати інших людей та відображати не свої почуття.

Надавайте можливість таким дітям спілкуватися із початковою школою. Зробить таку дитину помічником у проведенні: «цікавих перерв» у початковій школі, інтелектуальних та спортивних ігор для молодших школярів.

Агресивна дитина 

  

Ø    Пам’ятайте, що заборони, та підвищення голосу – самі неефективні способи у виправленні агресивності.

 Ø    Дайте можливість таким дітям своєчасно виплеснути напруження за допомогою фізкультурних хвилинок, читання вголос, хором тощо.

 Ø    Слідкуйте за своєю поведінкою і за тим, контролюйте свій  гнів, не надаючи йому форму погроз та звинувачень.

 Ø    Важливо, щоб дитина зрозуміла, що вона потрібна в класі, що її цінують та приймають. А для цього вам необхідно дізнатися про інтереси та здібності такого учня. Та перевести активність у корисне русло.

 Ø    Таким учням слід частіше надавати можливість працювати в групах, де успіх залежить від колективної роботи, вміння спілкуватися, домовлятися. 

 Ø    Один із самих корисних способів змінити поведінку дитини – це піймати її на хорошому вчинку.   Кожен раз, коли дитина стримує себе і не починає бійку, просто відмітьте, що вона стала сильнішою. Дитина реагує на похвалу, користуйтеся цим, для того, щоб зробити добру відношення – звичкою. 

 Ø    Введіть штрафні санкції. Це можуть бути додаткові домашні завдання, виключення із ради класу. Головне, щоб учень знав про можливі наслідки своєї поведінки. 

 Ø    Допоможуть класні години, де  піде мова про почуття, емоції, та методи їх контролювання. Головне, щоб під час таких уроків було менше монологів, але не у якому разі не акцентуйте увагу класу на проблемних дітях.

Тривожна дитина

Ø    Тривожну дитину необхідно постійно підбадьорювати, демонструвати впевненість у перемозі, та можливості успіхів.       

Ø    Намагатися виховувати правильне відношення щодо результатів своєї діяльності. Вміння правильно оцінити себе (див. методи оцінювання)   

Ø    Спокійно та правильно відноситись до успіхів та до невдач. Не соромитись та не лякатися помилок, використовувати їх для розвитку.  

Ø    Формувати правильне відношення до діяльності та вчинків інших людей.

Ø    Розвивати адекватне ставлення до оцінок, думок інших людей.   Широко використовуйте музику, ігрові прийоми, рольові ігри.

  

Повільна дитина

Як же поводитися з повільними дітьми?

Ø    Пам’ятайте, що крик, роздратування, різкі зауваження тільки сильніше сповільнюють у дитини процес мислення. Враховувати це потрібно під час будь-якої роботи. І вчитель і батьки повинні зовсім відмовитися від фраз: «Швидко розкажи мені визначення», або «Негайно виправи помилку». Дитина може прекрасно знати визначення і бачити помилку, але такий темп не дозволяє йому зібратися з думками. Якщо така дитина далі почує «Знов не вивчив», то занервує ще більше. І вже через декілька років навчання  відстане зовсім.

Ø    В роботі з такими дітьми слід враховувати важкість переключення на новий вид діяльності. Такому учню можливо доведеться пояснювати декілька разів одне й теж саме завдання. Але не перетворюйте пояснення у монолог, чим менше слів – тим краще. А для того, щоб він виконав його правильно слід надати більше часу.  Так само, й домашні завдання слід робити не «всі разом», а по черзі з паузами 15-30 хвилин, щоб дитина встигла переключити увагу. 

Ø    Таких учнів потрібно попереджувати про зміну діяльності заздалегідь, щоб він зміг настроїтися на наступну роботу. Наприклад ви можете сказати: «Через п’ять хвилин ми закінчуємо писати і будемо працювати за підручником».

Ø    Коли говорите намагайтеся встановити з таким учнем візуальний контакт. У деяких дітей виробляється свого роду імунітет на вказівки «здалеку». 

Ø    Якщо ви викликали учня відповідати (але не у якому разі не робить це на початку уроку), спробуйте не перебивайте його, дати зібратися з думками і відповісти.

Ø    Таким учням просто необхідні факультативи, додаткові заняття, або позаурочна допомога батьків. Набагато легше буде вчитися такій дитині, якщо дома  з нею будуть хоча б трохи розбирати наступну тему. Тоді на уроці з’явиться можливість «встигати» слухати та розуміти вчителя. Якщо цього не робити з часом  будуть накопичуватися  проблеми, а доганяти таким дітям особливо важко.

Ø    Придивіться до учня, можливо ви помітите, що якісь завдання він навмисно робить повільніше за інші. Можливо, таким чином він намагається здобути вашу увагу, а можливо йому подобається ця робота! В цьому разі ви можете порадити батькам віддати дитину в ту чи іншу студію, групу, гурток саме за її бажанням (такі діти рідко самі говорять про свої схильності). 

Ø    Разом з батькам привчайте дитину слідкувати за часом, робити завдання за годинником (збиратися, гуляти, робити уроки…) та поступово зменшувати час.

Ø    Даруйте позитивні емоції. Дитина від дорослого чекає уваги і робить усе, щоб ви відмітили саме його. Увага може бути позитивною, або негативною. Цікаво, що діти більше реагують на інтенсивність емоцій, ніж на їх характер. Таким чином, якщо ви  

скажете: «Сьогодні ти впорався вчасно» - це буде «трійка» по шкалі позитивної уваги, а ось, якщо ви збільшеним тоном скажете «Ти можеш робити це швидше! Тебе чекає весь клас» , - це вже вісім по шкалі уваги (на цей раз – негативної). Ось чому таким дітям потрібна збільшена позитивна увага.

Ø      Якщо ви помічаєте, що дитина зробила щось швидко, навіть відкрила з усіма щоденник, хвалить її за швидкість та ефективність. Цим правилом кожен день повинні користуватися і батьки. Якщо дитина не буде боятися помилитися, вона стане більш організованою.   

Ø    Батьки можуть досить ефективно користуватися системою «зірок». Суть цієї гри досить проста: купуються зірки (наклейки) та календар з великими цифрами. І кожен раз, коли учень швидко зробить  домашню роботу – цей день відмічається зіркою. До того ж складається умова про накопичення певної кількості зірок. Якщо дитина впорається із завданням – отримує приз.

Ø    На перервах такі діти майже завжди спокійні. Вихователям часто здається, що вони нічим не займаються. Так воно і є, і вам потрібно прийняти таку поведінку за нормальну, тобто не робити зауважень, не нав’язувати власну думку. Якщо для дитини створити оптимальні умови, така поведінка з часом зімнеться і в середній школі таких проблем майже не буде.